5 березня в актовому залі виробничого об’єднання проведено вшанування 200-річчя від дня народження Великого Кобзаря. Щороку українці відзначають річницю від дня народження великого сина України, геніального поета і художника Тараса Шевченка.
Гостей свята привітав генеральний директор Володимир Петрович Гульчак, розповівши про найголовніші життєві та громадські події з життя Кобзаря. Шевченко для нас не просто український поет, художник, письменник, портретист і драматург, а символ української літератури та культури, наша гордість, уособлення незламності людського духу. На тексти й мотиви 240 віршів «Кобзаря» сотні композиторів світу створили близько 500 творів, які перекладені не лише всіма слов’янськими мовами, а й багатьма іншими. Про світову славу великого Кобзаря свідчать більше тисячі пам’ятників, встановлених в різних містах світу: у Палермо, Бухаресті, Вашингтоні, Нью-Йорку, Парижі тощо.
Творчість Шевченка — багатогранна, як його талант. Він був і глибоким ліриком, і творцем епічних поем, і видатним драматургом та різнобічно обдарованим митцем. Літературна спадщина Шевченка обіймає велику збірку поетичних творів («Кобзар»), драму «Назар Стодоля» і 2 уривки з інших п’єс; 9 повістей, щоденник та автобіографію, написані російською мовою, записки історично-археологічного характеру («Археологічні нотатки»), 4 статті та понад 250 листів. З мистецької спадщини Шевченка збереглося 835 творів живопису і графіки, що дійшли до нас в оригіналах і частково у гравюрах та копіях. Її доповнюють дані про понад 270 втрачених і досі не знайдених мистецьких творів.
Перед присутніми виступила Ірпінська поетеса Нечипоренко Олена Іванівна. Вона розповіла про особисті відчуття поезії Тараса Шевченка: вірші, написані майже 200 років тому, є пророчими для України і сьогодні. Ми з неприхованою гордістю промовляємо ім’я нашого пророка, що став гордістю всього цивілізованого й культурного світу. Т.Г. Шевченко силою свого полум’яного й мистецького слова, силою своєї загальнолюдської правди переступив кордони рідної і дорогої України. Його твори відразу пробили мур байдужості й ворожості до українського слова, піднісши відразу нашу мову і літературу на нечувану височінь. Олена Іванівна зачитала аудиторії власні вірші:

Я на сторожі біля них поставлю слово,
Вивчаю вкотре українську мову,
І відкриваю сторінки,
І вкотре прозріваю знову й знову
Ця мова – не народ,
Ця мова – це є дух мого народу.

Зі сцени лунали твори Т.Г. Шевченка, українські пісні на його вірші у виконанні Наталії Чумак, Людмили Говоруненко, Марії Щирської, Лідії Добридіної, Юліани Михальчук. Участь у концерті взяли і наймолодші учасники. Михайло Ігуменов виконав пісню «Думи, мої думи…»  на слова Т.  Г. Шевченка. Всім учасникам вечора на згадку подарували по збірці «Кобзаря».
Глядачі та учасники вечора залишились задоволені i зачаровані, відчули духовне піднесення, пройнялись національним патріотизмом.  Свято пройшло по-особливому святково, тут панувала неповторна атмосфера, яка увібрала в себе дух єднання навколо українських звичаїв та традицій.