Хочеться розповісти про цю особливу організацію, її роль у розвитку галузі лісового господарства, про романтичну, але не просту професію лісовпорядника.

Історія багата і цікава

Вже протягом двох століть, з часу свого започаткування у 18-му столітті, завдання, які стоять перед лісовпорядкуванням, вирішують одними і тими ж способами — це інвентаризація, планування та організація управління лісами. Попри зміни соціального устрою, появу нової техніки і технологій функції лісовпорядкування суттєво не змінилися — забезпечення інформаційної та організаційної підтримки, здійснення контролю лісогосподарської діяльності. Для цього, як і при описі ”корабельних лісів”, з метою забезпечення потреб розбудови морського флоту Петра-І, інженер-таксатор проводить натурні лісовпорядні роботи, описуючи кожну лісову ділянку. В архівах збереглися дані про перше лісовпорядкування Чугуєво-Бабчанської лісової дачі (1825-1827 рр.), Лубенського лісництва (1849), Деркульського лісництва (1861 р.), Рокитнянського лісництва (1878 р.) та проведення лісовпорядкування у Криму (у 1857-1859 рр.). У дореволюційний період лісовпорядкування проводилося переважно у лісах приватних власників, їм належало до 80% в українських губерніях). З 1917 року система проведення лісовпорядних робіт змінюється і функції з лісовпорядкування покладаються на губернські земельні відділи. У 1920 році для керівництва лісовим господарством при Наркомземі УРСР було створено Всеукраїнське управління лісами (ВУПЛ), а у його складі лісовпорядна служба. У 1925 році для проведення лісовпорядних робіт були виділені п‘ять лісовпорядних районів: Дніпропетровський, Житомирський, Київський, Харківський і Чернігівський. У 1936-1938 рр. відбулося об‘єднання лісовпорядних організацій тодішніх союзних республік у Всесоюзну контору ”Ліспроект”. У 1936-1941 рр. лісовпорядні роботи на Україні здійснювали Київський і Харківський лісовпорядні райони, а з 1940 року також новостворений Львівський лісовпорядний район. З початком війни лісовпорядні райони розформовують. У 1948 році на базі відновленого (у 1945 році) Київського лісовпорядного району був створений ”Український аерофотолісовпорядний трест”, що включав шість лісовпорядних експедицій. У 1962 році трест був організований в Українське лісовпорядне підприємство.

Остання реорганізація Українського підприємства ВО ”Ліспроект” відбулася в 1985 році; сформована тоді структура в основному збереглася до теперішнього часу — зараз ВО ”Укрдержліспроект” включає невеликий управлінський апарат, 43 таксаторські партії в складі Української, Київської, Комплексної, Харківської та Львівської лісовпорядних експедицій; партію авторського нагляду; інформаційно-обчислювальний центр, центр національної інвентаризації лісів, автогосподарство, ґрунтову лабораторію, а також передане на баланс міста житлово-комунальне господарство і дитячий садок.

У 50-х роках Українське лісовпорядне підприємство побудувало по вул. Пролетарській два виробничі приміщення, а з 1956 року постійно веде житлове будівництво своїми силами, що врешті-решт зумовило появу на карті Ірпеня цілого житлового масиву. Так, з того часу воно стало ”містоутворюючою” організацією.

Щороку понад тисячу українських спеціалістів-лісовпорядників виконували лісопроектні роботи на території колишнього Союзу, заслуживши своєю працею повагу лісоводів Росії та Молдавії.

Українське державне проектне лісовпорядне об‘єднання неодноразово нагороджувалося перехідним Червоним Прапором, Почесними дипломами і грамотами Державного Комітету лісового господарства СРСР, тричі — дипломом другого ступеня ВДНГ СРСР, заносилося у Книгу пошани Державного Комітету лісового господарства СРСР і у Книгу трудової слави м. Києва. У 1991 році, з отриманням державної незалежності, Українське лісовпорядне підприємство перейшло у підпорядкування Міністерства лісового господарства України і перейменоване в Українське державне проектне лісовпорядне ВО ”Укрдержліспроект”.

Новий етап у розвитку

Завдання лісовпорядкування у нашій державі закріплені законодавчо. Лісовпорядкування є обов‘язковим на всій території України і ведеться за єдиною системою в порядку, встановленому Держкомітетом лісового господарства. Виробниче об‘єднання залишається єдиною лісовпорядною організацією в Україні. Запроваджено технологію безперервного лісовпорядкування.

Розв‘язання актуальних проблем здійснюється, перш за все, завдяки проведенню так званого ”базового” лісовпорядкування території лісового фонду кожного лісокористувача з періодичністю 10—15 років.

Базове лісовпорядкування — це інвентаризація лісового фонду з визначенням кількісних та якісних характеристик лісових ресурсів, ведення внутрішньогосподарської організації території, виконання спеціального картографування лісів, виявлення деревостанів, що підлягають рубці, лісовідновлення, заходи щодо охорони та захисту лісів, оцінку ефективності господарювання, і, як підсумок, розробку проекту організації та розвитку базового господарства. Протягом останніх трьох років обсяги щорічного базового лісовпорядкування перевищують один млн. га земель лісового фонду.

Загалом , характеризуючи стан розвитку лісовпорядної справи за останні роки, все більш очевидною стає зростаюча роль його у вирішенні стратегічних і поточних завдань лісового господарства і перш за все у переоцінці екологічного і ресурсного потенціалу лісів.

Ірпінський вісник  № 37  2009 року.