Микола Федорович Кравчук

начальник Київської лісовпорядної експедиції.

Народився 16 листопада 1952 року в с. Глинне Рокитнівського району Рівненської області. Українець.

Освіта: вища, інженер лісового господарства.

У 1972 році закінчив Малинський лісотехнічний технікум.

З квітня по травень 1972 року працював на посаді техніка 2-гої лісовпорядної експедиції Далекосхідного лісовпорядного підприємства (м.Хабаровськ).

З 1972 по 1974 рік — служба в лавах Радянської армії.

З 1974 по 1975 рік працював на посаді техніка помічника-таксатора Підзвітної лісовпорядної експедиції Українського лісовпорядного підприємства.

З 1975 по 1979 — інженер-таксатор Підзвітної лісовпорядної експедиції.

У 1982 році закінчив лісогосподарський факультет Української сільськогосподарської академії (УСГА).

З 1979 по 1989 — начальник лісовпорядної партії Київської лісовпорядної експедиції.

З 12 квітня 1989 року і по даний час — начальник Київської лісовпорядної експедиції ВО «Укрдержліспроект»

Нагороджений почесною грамотою Державного комітету СРСР по лісовому господарству, почесною грамотою Міністерства лісової,целюлозно-паперової і деревообробної промисловості РСР, нагрудним знаком „За бездоганну службу в державній лісовій охороні — 20 років”, нагрудним знаком „Відмінник лісового господарства України”, 2002 р., іменним годинником Голови Державного комітету лісового господарства України, 2007 р., іменним годинником Голови Державного агентства лісових ресурсів України, 2012 р.

Одружений, має сина і доньку.

Найдревніші жителі планети

Немає сумніву, що слово древність похідне від слова дерево,— каже Микола Федорович, — бо саме вони є найтривалішими жителями нашої Землі. Ви мабуть чули про сосну, котру назвали іменем біблейського довгожителя Мафусаїл. Так от, цій сосні вчені нарахували 4842 роки! Вона росте в горах на висоті трьох тисяч метрів, в одному із заповідників Каліфорнії, причому в дуже жорстких умовах, на каменистому ґрунті, а ще там рідко випадають дощі. Однак саме такі умови наче загартували це дерево, яке не може похвалитися стрункістю, бо частина стовбурів засохла й покручена нагадує своєрідний пам’ятник часові, де серед сухих гілок зеленіють живі.

—        А от мене особисто дивують наші ірпінські сосни, у нас же скрізь пісок, а вони виростають до 25 метрів!

—        У цьому не має нічого дивного, адже сосна любить пісок і живиться з верхніх шарів ґрунту, на якому є відкладення органічних решток — глиці, листя, шишок.

—        Але як тоді на піску ростуть дуби?

—        Цікаве запитання, хоча і його пояснити дуже просто. Під час польових робіт мені доводилося мати справу з обстеженням цих дуже цінних дерев. Так от, дуб має потужну кореневу систему, під якою на глибині півтора, двох метрів завжди знаходиться або шар жовтої глини, що затримує вологу, чи ж шар родючого ґрунту.

—        Отже, під кожним дубом можна шукати поклади глини, або ж родючу землю. Миколо Федоровичу, а чи не знаєте який в Україні найстаріший дуб?

—За поширеною версією прийнято вважати, що найстаріший дуб росте на острові Хортиця. Однак у цьому питанні існує певна дилема: одні вважають, що найстаріший дуб України знаходиться в селі Стужиці Великоберезнянського району Закарпатської області, йому 1100-1200 років. Інші впевнені, що найстаріший дуб України росте в урочищі Юзефін Рокитнівського району на півночі Рівненщини. Це 1350-річний дуб-велетень, який за поважний вік називають ”деревом князя Ігоря”. Якщо говорити про інших зелених довгожителів України, то до їх числа входять такі дерева: липа, фісташка, ялівець, тис, суничник. Ці дерева в Україні дожили до межі п’ятсот років і більше. А що стосується дерев, яким 600, 700, 800 років, то я зустрічав повідомлення, що їх в Україні буде десь близько 40-а-50-и. А ще в нас є липа, котрій близько 900 років. Вона росте в Тернопільській області. Цю липу називають деревом Богдана Хмельницького. Вона заповідна.

—        Зважаючи, що вам не один раз доводилося бувати в експедиціях, які ліси вразили найбільше?

—Згадуються темні ліси Вологодщини, де було багато струнких ялин, де я і починав кар’єру лісівника помічником таксатора. А ще мені доводилося бувати в таких лісах, де ніколи не ступала людська нога, а лише господарювала природа, але й в таких незайманих місцях траплялися лісові пожежі. Здавалося б, це якась містика, однак до них призводили грозові блискавки. Взагалі, ми маємо велике багатство, яке називаємо лісами, однак не завжди цінуємо їх, а часом ставимося до природи по варварські. Я пригадую як в Усть-Ілімську заготовляли Ангарську сосну, це деревина дуже цінної породи, котру експортували японцям, які нею так дорожили, що перед відправкою заготовок, кожен сосновий брусок загортали в папір. І все ж, що стосується нашого об’єднання, де працює багато фахівців відданих своїй справі, то ми на власному прикладі показуємо, як треба ставитися до навколишнього середовища, й з року в рік озеленюємо берег річки Ірпінь, і дуже приємно думати, що саме на нашому березі буде березовий гай і шумітимуть дуби й милуватиме око горобина.