На розширеному засіданні колегії, яка відбулася 26 березня у приміщенні Держлісагентства України, генеральний директор Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об’єднання Григорій Чайка виступив з доповіддю на тему: «Про проектування при лісовпорядкуванні заходів збереження біорізноманіття».

 

Згідно Конвенції про охорону біологічного різноманіття, лісове біорізноманіття — це різноманітність живих організмів в лісових екосистемах, включаючи різноманіття між та серед видів, а також між та серед компонентів лісових екосистем. Збереження біорізноманіття розглядається як необхідний дієвий елемент збалансованого ведення лісового господарства (Резолюція першої Міністерської конференції із захисту лісів Європи в Гельсінкі, 1992).

Основні національні нормативно-правові документи, які регулюють біорізноманіття в лісах: Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища», Закон України «Про екологічну мережу», Закон України «Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки, Державна цільова програма «Ліси України» на 2010-2015 роки, Концепція загальнодержавної програми збереження біорізноманіття на 2005-2025 роки,Червона та Зелена книги України.

Згідно статті 85 Лісового кодексу збереження біорізноманіття в лісах здійснюється їх власниками та постійними лісокористувачами на генетичному, видовому, популяційному та екосистемному рівнях шляхом:

1) створення і оголошення в установленому законом порядку на найбільш цінних лісових ділянках територій та об’єктів природно-заповідного фонду, розвитку екологічної мережі;

2) виділення, створення і збереження об’єктів цінного генетичного фонду лісових порід (генетичних резерватів, плюсових деревостанів і дерев, колекційних лісових ділянок, лісонасінних ділянок і плантацій, дослідних та випробних культур тощо);

3) недопущення генетичного забруднення генофондів аборигенних порід та інвазій інтродукованих видів у природні екосистеми;

4) застосування екологічно орієнтованих способів відтворення лісів та використання лісових ресурсів;

5) забезпечення охорони рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, рослинних угруповань, пралісів, інших цінних природних комплексів відповідно до природоохоронного законодавства.

Керуючись положеннями статті 46 Лісового кодексу, лісовпорядкування передбачає ряд заходів, проведення яких пов’язане із збереження біорізноманіття:

— інвентаризація лісового фонду з визначенням породного та вікового складу деревостанів, їх стану, якісних і кількісних характеристик лісових ресурсів;

— обґрунтування поділу лісів на категорії залежно від основних виконуваних ними функцій;

— ландшафтні, ґрунтові, лісотипологічні, лісобіологічні та інші обстеження і дослідження лісових природних комплексів;

— виявлення типових та унікальних природних комплексів, місць зростання та оселення рідкісних та таких, що перебувають під загрозою зникнення видів тваринного і рослинного світу і підлягають заповіданню, включенню до екологічної мережі;

— виявлення деревостанів, що потребують рубок, з метою поліпшення якісного складу лісів;

— обчислення розрахункової лісосіки, обсягів використання інших видів лісових ресурсів;

— визначення обсягів робіт щодо відновлення лісів і лісорозведення, інших лісогосподарських заходів, а також порядку і способів їх проведення.

 

Розглянемо як відбувається проектування збереження біорізноманіття під час проведення лісовпорядкування окремо для кожного пункту.

1) створення і оголошення в установленому законом порядку на найбільш цінних лісових ділянках територій та об’єктів природно-заповідного фонду, розвитку екологічної мережі;

В лісах Державного агентства лісових ресурсів України станом на 01.01.2014р. створено близько 3,2 тис. територій та об’єктів природно-заповідного фонду[1] загальною площею 1148,3 тис. га, або 15,4% загальної площі.

[1] У підпорядкуванні Держлісагентства знаходиться 13 природоохоронних установ, серед яких: 6 природних заповідників, 6 національних природних парків і 1 господарство-парк, а також 1420 заказників площею понад 591 тис. га, 1134 пам’ятки природи площею 12,7 тис. га, 33 регіональних ландшафтних парки площею 168,8 тис. га, 557 заповідних урочищ площею 79,3 тис. га., 16 дендрологічних парків площею 0,4 тис. га, 46 парків-пам’яток садово-паркового мистецтва площею 3,6 тис. га.

Цей показник становить близько 35% площі від числа всіх об’єктів природно-заповідного фонду держави. Практично у всіх регіонах заповідність в лісах вища ніж загальнодержавна.

У проекті Державної програми розвитку природно-заповідної справи в Україні до 2020 року планується залучити до заповідання 155 тис. га лісів шляхом розширення існуючих і створення нових установ природно-заповідного фонду загальнодержавного значення.

Значну роль в збереженні біорізноманіття відіграє виділення  особливо захисних лісових ділянок. Станом на 01.01.2014 р. їх загальна площа складає 1002,8 тис. га., 36 видів. З них безпосередньо з біотичним різноманіттям пов’язані:

— лісові ділянки еталонних і унікальних деревостанів 4,3 тис. га,

— лісові ділянки навколо токовищ глухарів 2,5 тис. га,

— лісові ділянки що мають спеціальне господарське значення 35,3 тис. га;

— лісові ділянки з переважанням лісових порід, що не підлягають рубанню 1,9 тис. га;

— лісові ділянки, що використовуються для насінництва і селекції 10,6 тис. га.

2) виділення, створення і збереження об’єктів цінного генетичного фонду лісових порід (генетичних резерватів, плюсових деревостанів і дерев, колекційних лісових ділянок, лісонасінних ділянок і плантацій, дослідних та випробних культур тощо);

З 1996 по 2014 рік площа лісів наукового призначення, включаючи генетичні резервати збільшилася з 9,9 тис. га до 30,9 тис. га. В лісогосподарських підприємствах, підпорядкованих Держлісагентству України, створено достатньо потужну лісонасіннєву базу: плюсові насадження 2,1 тис. га, генетичні резервати 22,0 тис. га, постійні лісонасінні ділянки 15,6 тис. га, постійні лісонасінні плантації 1,1 тис. га, виділено близько 4,5 тис. плюсових дерев. Площа непорушених господарською діяльністю лісів (пралісів) зосереджена переважно в Карпатах і становить 59 тис. га.

3) недопущення генетичного забруднення генофондів аборигенних порід та інвазій інтродукованих видів у природні екосистеми;

Інвазійні деревні породи – чужорідні види дерев, які в певних лісорослинних умовах можуть витісняти з насаджень господарсько-цінні місцеві види.

В лісах Держлісагентства подібні явища спостерігаються в насадженнях з окремими деревними інтродуцентами, насамперед, акацією білою, кленом ясенелистим, дубом червоним, які характеризуються високим рівнем насіннєвого або паросткового відновлення. За даними звіту «Ліси Європи – 2011», інвазії акації білою та дуба червоного є найпоширенішим типами загалом в європейських країнах.

Ці деревні породи небажані для більшості лісокультурних площ Полісся, Карпат, Лісостепу. Для запобігання інвазіям інтродукованих видів насамперед необхідний контроль видового складу лісових культур та природного поновлення.

 

4) застосування екологічно орієнтованих способів відтворення лісів та використання лісових ресурсів;

Впродовж останніх десятиліть частка природних насаджень в лісах Держлісагентства поступово знижується, а частка лісових культур зростає. Державні обліки лісів 1996 та 2011 років зафіксували стале (близько половини) співвідношення площі штучних насаджень та природних насаджень. З огляду на зростання площі ділянок штучного лісорозведення, подібна невисока динаміка відносних змін загалом свідчить, що лісогосподарська практика використовує певні усталені підходи та технології відтворення лісів.

Основний потенціал майбутнього видового рослинного біорізноманіття закладається проектом лісових культур. Під час проведення лісовпорядкування проектування лісовідновлення і лісорозведення головних порід проводиться господарсько-цінними деревними породами згідно чинних нормативних документів відповідно до типів лісу, лісорослинних зон. Схеми лісових культур, що пропонуються лісовпорядкуванням, підготовлені ВО «Укрдержліспроект» на основі розробок проф. Вакулюка П.Г., за участі УкрНДІЛГА, УкрНДІгірліс і схвалені науково-технічною радою Держкомлісгоспу України (протокол №1 від 18 березня 2010 року).

Впровадження нових технологій рубок та розробка нових схем відтворення лісів, орієнтованих на природне поновлення деревостанів, а також сприяння поновленню корінних порід, — це сучасні загальноєвропейські вимоги до лісогосподарської практики. В цьому питанні ключову роль повинна зіграти лісова наука.

 

Інструкція з проведення лісовпорядкування (глава 7) орієнтується на перспективу проектування наближеного до природи лісівництва, яке поєднує принципи безперервного в часі існування лісового покриву, збереження біотичного різноманіття, застосування природоохоронних технологій заготівлі деревини.

Важливим для збереження біорізноманіття є проектування і проведення рубок догляду, переформування, лісовідновних, реконструктивних та інших рубок, які б формували корінні, різновікові, багатоярусні, змішані деревостани, які властиві для певних типів лісу, територій і природних зон. Відзначимо, що чинні правила рубок включають все більше екологічних обмежень та вимог щодо збереження біорізноманіття. Як приклад розширення числа екологічно орієнтованих способів використання лісових ресурсів слід відзначити включення до чинних правил рубок положення щодо проектування вибіркових лісовідновних рубок, проведення рубок переформування лісів.

В лісах Держлісагентства переважають суцільні рубки головного користування (89%, або 5,9 млн. м³ ліквідної деревини).

Велике значення для збереження біорізноманіття має збільшення обсягів поступових і вибіркових систем рубок, які сприяють формуванню та підвищенню стійкості природних лісів. Під час поступових і вибіркових рубок заготовлюється близько 11%, або 0,8 млн. м³ ліквідної деревини. Крім Карпатського регіону, ми передбачаємо ці проектні заходи для Полісся, в першу чергу в рекреаційно-оздоровчих лісах, в лісогосподарських частинах лісів зелених зон, в межах господарської зони національних і ландшафтних парків. Проте ще не всі лісогосподарські підприємства готові до широкого їх впровадження.

5) забезпечення охорони рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, рослинних угруповань, пралісів, інших цінних природних комплексів відповідно до природоохоронного законодавства.

 

Згідно Лісового кодексу, зміст лісовпорядкування передбачає «виявлення типових та унікальних природних комплексів, місць зростання та оселення рідкісних та таких, що перебувають під загрозою зникнення видів тваринного і рослинного світу і підлягають заповіданню, включенню до екологічної мережі».

Натомість, виявлення рідкісних угрупувань в лісах та встановлення режимів їх збереження, згідно рекомендацій наведених Зеленою і Червоною книгами, розглядається при лісовпорядкуванні як окремо регламентований захід, подібно до лісобіологічних та інших обстежень і досліджень лісових природних комплексів, передбачених статтею 46 Лісового кодексу.

Відсутні відповідні правові механізми, які б давали можливість в повному обсязі виключати з лісокористування типові деревні угруповання, зазначені в Зеленій книзі, та які забезпечували б можливість створення відповідних природоохоронних територій для збереження певних типів рослинних угруповань, як це зроблено для видів Червоної книги України.

В процесі виконання лісотаксаційних робіт, керуючись положеннями Червоної книги України та Зеленої книги України, наказом Мінприроди від 16.10.2009 № 545 «Про затвердження переліку рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення та типових природних рослинних угрупувань, які підлягають охороні і занесені до Зеленої книги України», виявлення типових та унікальних природних комплексів, місць зростання та оселення рідкісних, та таких, що перебувають під загрозою зникнення видів тваринного і рослинного світу і підлягають заповіданню, відбувається на основі натурного огляду лісових ділянок, попередньої інформації лісогосподарських підприємств, даних територіальних органів Мінприроди, громадських організацій екологічного напрямку та інших джерел.

Тобто, відповідно до процедури, польові роботи з таксації лісів проводяться з врахуванням попередньо зібраної інформації, результатів опитування чи інших джерел. При виявленні рідкісних і таких що знаходяться під загрозою зникнення представників рослинного і тваринного світу, їх описи заносяться в таксаційні бази даних згідно існуючої структури відображення інформації. Для ділянок, що не занесені до реєстрів природно-заповідного фонду, встановлюється обмежений режим господарської діяльності з виділенням їх в особливо-захисні лісові ділянки.

Спеціальні обстежувальні роботи з виявлення типових та унікальних природних комплексів, місць зростання та оселення рідкісних та таких, що перебувають під загрозою зникнення видів тваринного і рослинного світу і підлягають заповіданню, вимагають окремої методики проведення, відповідних витрат часу та коштів, і мають проводитись окремо або в процесі таксації, як правило, із залученням спеціалістів-біологів.

В повидільній таксаційній базі даних в лісах Держлісагентства України вказані ділянки зростання та оселення рідкісних та таких, що перебувають під загрозою зникнення, або мало розповсюджених видів рослинного і тваринного світу. Площа насаджень, де відмічені рідкісні рослини, становить 19,8 тис. га ( більше 100 видів), з них поза межами природно-заповідного фонду – 3,5 тис. га, поселення чорного лелеки 0,8 тис. га, чорного грифа – 28 га, поселення білоголового сипа 7 га, тетеруків 0,1 тис. га, місця концентрації лосів 1,7 тис. га, місця cкупчення оленів 1,8 тис. га, муфлонів — 1,3 тис. га, фазанів – 0,1 тис га.

Авторизовані користувачі, лісгоспи та обласні управління, що мають веб-доступ до таксаційної та картографічної баз даних на сайті ВО «Укрдержліспроект», можуть, використовуючи систему запитів, отримувати по своїх об’єктах, вибірки виділів, що містять рідкісні чи зникаючі рослини, та безпосередньо відображати їх на картах в системі безплатного геосервісу Google Earth.

Як приклад, на короткому відео продемонстрований процес виконання такого запиту по одному з лісництв ДП «Тернопільське лісове господарство». Загалом система запитів дозволяє створювати стандартні та довільні (за довільними показниками) вибірки із таксаційної бази та відображати відібрані виділи на карт, або зберігати дані у формі таблиць. Можлива подальша конвертація цих карт у формат GPS-приймачів. Адреса сервісу ВО «Укрдержліспроект» із віддаленого доступу до таксаційної бази даних приведена на слайді над відео вставкою.

Лісовпорядкуванням проектуються заходи з охорони і створення сприятливих умов для тваринного світу в тому числі мисливської фауни, виходячи з того, що лісогосподарська діяльність і лісокористування повинні забезпечувати раціональне поєднання інтересів мисливського та лісового господарства без нанесення шкоди останньому.

Під час проектування лісогосподарських заходів передбачається:

— виділення особливо захисних лісових ділянок лісу навколо токовищ глухарів;

— не проектується створення лісових культур на частині зрубів з численним порослевим поновленням осики та інших порід;

— обладнання штучних гнізд (шпаківні), огороджування мурашників;

— підгодівля в зимовий період (і не тільки мисливської фауни);

— в густих молодняках виділяються захисні ремізи, які виключаються з фонду рубок догляду. Площа таких насаджень складає 64,5 тис. га.

— проектування (рекомендації)  проведення рубок в ділянках з наявністю цінних рослин в зимовий (сніжний) період;

— рекомендації щодо залишення дерев з дуплами;

— залишення біогалявин як середовища мешкання та харчування окремих тварин;

— підсів нектароносів, садіння чагарників для приваблення ентомофагів;

— обмеження або заборона хімічних препаратів під час проведення заходів з лісозахисту і відтворення лісів та надання переваги біологічним препаратам;

— опосередковано важливе значення має проектування протипожежних заходів;

— проектування штучних водойм для водопою;

— регулювання чисельності окремих представників фауни (наприклад, вовка, єнотовидної собаки тощо);

— огороджування окремих ділянок з особливо цінними представниками рослинного і тваринного світу;

— важливе значення мають профілактичні заходи (аншлаги, вітрини, ЗМІ, телебачення  тощо), направлені на бережливе відношення до природи.

 

На площі 2638,3 тис. га вкритих лісовою рослинністю лісових ділянок заборонені рубки головного користування. По площі частка лісів виключених з розрахунку становить близько 42%, по запасу стиглих і перестійних насаджень – 55%. В лісовому фонді Держлісагентства спостерігається тенденція до зменшення площі деревостанів можливих для експлуатації, та збільшення площі деревостанів виключених з розрахунку рубок головного користування. Ці показники традиційно розглядаються як такі, що забезпечують умови збільшення біорізноманіття.

 

Важливим індикатором біорізноманіття вважаються відмерла деревина – запаси сухостою та хмизу в лісах. На слайді вказані площі насаджень в яких виявлені сухостій та захаращеність. Середній обсяг відмерлої деревини сухостою в цих лісах близько 13 м³ на 1 га, запаси відмерлої поваленої деревини – 12 м³ на 1 га.

 

Висновки

1. В цілому в лісах Держлісагентства України спостерігається позитивна динаміка нарощування природно-заповідного потенціалу. Площа природно-заповідного фонду зростає з часом, скорочується площа лісів, можливих для експлуатації, зростає площа особливо-охоронних ділянок лісу. Започатковане ведення лісового господарства на засадах сталого розвитку сприяло збереженню біорізноманіття.
2. Спостерігаються деякі негативні тенденції, які прямо, чи опосередковано впливають на стан лісового фонду та збереження біорізноманіття – поступове зменшення площі природних деревостанів, накопичення площі та запасів стиглих і перестійних деревостанів, виключених з розрахунку рубок головного користування.
3. Потребує удосконалення нормативно-правова база в сфері охорони навколишнього природного середовища та лісогосподарської діяльності, в т.ч. щодо проведення лісовпорядкування, в частині виявлення, охорони і збереження біологічного різноманіття.
4. Лісовпорядкуванням в значній мірі враховуються вимоги і рекомендації нормативно-правових актів щодо біорізноманіття. Виявлені з різних джерел, в т.ч. за даними натурного обстеження, місця розміщення рідкісних і таких, що знаходяться під загрозою зникнення, представників рослинного і тваринного світу, фіксуються та заносяться в таксаційну базу даних, а за наявності достатніх підстав такі ділянки виключаються з рубок головного користування.

Для цього слід проводити спеціальні обстежувальні роботи, які потребуватимуть складання окремої методики, відповідних витрат часу та коштів, хоча можуть проводитися як окремо, так і в процесі таксації, з залученням спеціалістів-біологів та переглядом вартості лісовпорядних робіт.

 

 

Скачати презентацію можна тут: Колегія_20150326_Укрдержліспроект_2_video