Українське державне проектне
 лісовпорядне виробниче об'єднання
 ВО "УКРДЕРЖЛІСПРОЕКТ"
 

Коротка історія становлення лісовпорядкування в Україні

В Харківському архіві збереглися відомості про дати першого лісовпорядкування лісових масивів на Україні: Чугуєво-Бабчанська лісова дача – 1825-1827 р.; Лубенське лісництво – 1849 р.; Деркульське лісництво Старобільського уїзду – 1861 р.; Рокітянське лісництво – 1878 р. Протягом 1857-1859 р. проводилося лісовпорядкування в Криму. У дореволюційні часи лісовпорядкування проводилося переважно в казенних лісах, яким належало 80% площі лісів в Українських губерніях. На Україні до Жовтневої революції 1917 року знаходилося декілька лісовпорядних партій, які виконували ревізії лісовпорядкування в таких лісах. Зберігся звіт по Волошицькій збірній казенній лісовій дачі Ковельського лісництва Волинської губернії студента Імператорського Лісового Інституту Чикилєвского (лісовпорядкування проведене в 1907 році) .

Лісовпорядкування  ХХ століття Радянського Союзу ввібрало в себе кращі досягнення в області лісової таксації і лісовпорядкування дореволюційної Росії та  зарубіжних держав з урахуванням соціально-економічних умов СРСР. Після закінчення військових дій на території України з 1919 року увага лісовпорядників була зосереджена на обліку лісових масивів за користувачами – державних,   приватних і сільських.

На початку 1922 року, Всеукраїнським управлінням лісами (професор О.Г. Марченко), розроблена ”Інструкція для  впорядкування лісів України”, яка була видана Наркомземом України. З незначними змінами вона копіювала лісовпорядну інструкцію 1914 року. Одними з перших були впорядковані Чугуєво-Бабчанське учбово-дослідне лісництво та ряд лісових урочищ, які згодом були включені до складу Тростянецького лісгоспу.

З 1925 року ліси України розділені на п’ять лісовпорядних районів: Київський, Харківський, Житомирський, Дніпропетровський і Чернігівський, які були підпорядковані відділу лісовпорядкування Всеукраїнського управління лісами. У 1930 році було завершено лісовпорядкування всіх лісів України.

Успішному формуванню лісовпорядних партій сприяло те, що на території України діяв лісовий факультет в Харківському сільськогосподарському інституті, відкриття Київського лісогосподарського інституту, наявність Велико-Анадольської та Чорноліської лісних шкіл, а також організація в с. Кочеток Чугуєво-Бабчанської лісної школи, незабаром реорганізованої в лісний технікум.

Молоді спеціалісти перших випусків в значній більшості після закінчення навчання працювали в лісовпорядкуванні, які і складали основний кістяк лісовпорядників за винятком геодезистів, які формувались з досвідчених землевпорядників. У 1930 році Всеукраїнське  управління лісами було ліквідовано, тому функції з керування лісовпорядкуванням були передані тресту “Українліс”. Проф. О.В. Тюрін писав, що період “з 1930 по 1935 рр. був періодом крайнього занепаду лісовпорядкування, яке визнавалось у цей час непотрібним”.

У зв’язку з початком ревізії лісовпорядкування в лісах державного значення на базі п’яти колишніх районів у 1935 році був організований Харківський лісовпорядний район, а в 1936 році — Київський лісовпорядний район. У 1937 році було прийнято рішення про підпорядкування Харківського і Київського лісовпорядних районів в систему Всесоюзної  лісовпорядної  контори «Ліспроект». В 1940 р., після воз’єднання Західної України, було створено Львівський лісовпорядний район.

В 1941 році три лісовпорядні райони у своєму складі мали 45 лісовпорядних партій, загальною чисельністю 350 інженерно-технічних працівників. На початку Великої вітчизняної війни Київський і Львівський лісовпорядні райони були розформовані, а лісовпорядники Харківського району були евакуйовані в Куйбишевську область для виконання важливої роботи по обліку кори бруслини. У травні 1942 року, після закінчення цих робіт, лісовпорядний район був розформований, а лісовпорядники мобілізовані та відправлені на фронт.

Активну участь у створенні лісовпорядної служби в Україні приймали професори Харківського сільськогосподарського інституту А.Г. Марченко, Б.А. Шустов, Г.М. Висоцький,  С.С. Тюков.

Після Великої Вітчизняної війни лісовпорядні роботи в Україні були продовжені в 1945 році відновленими Київським, Харківським і Львівським лісовпорядними районами. У зв’язку з поділом лісів державного значення на три групи (1946р.) була затверджена “Інструкція для впорядкування та ревізії впорядкування водоохоронних лісів”. В 1947 році указом Президії Верховної Ради СРСР було організовано Міністерство лісового господарства СРСР, яким у 1951 році видана “Інструкція з упорядкування та обстеження лісів державного значення”. Вона була розроблена з найбільшою детальністю.

Великі зміни в лісовому фонді, спричинені війною, знецінили наявні лісовпорядні матеріали, а на ліси, розташовані в районах фашистської окупації вони були майже повністю втрачені. Тому, для забезпечення централізованого керівництва лісовпорядкуванням на єдиній методологічній основі, у відповідності з Постановою Ради Міністрів СРСР від 4 квітня 1947 року була створена спеціалізована лісовпорядна організація — Всесоюзне аерофотолісовпорядне об’єднання  «Ліспроект».

У 1948 році, на базі Київського, Харківського і Львівського лісовпорядних районів, був організований Український лісовпорядний трест з відповідною реорганізацією, а саме: були створені аерофотолісовпорядні експедиції — Українська, Харківська, Львівська, Перша, Друга і Третя Київська. Пізніше, в зв’язку з необхідністю проведення лісовпорядних робіт в Карпатах, була організована у Львові Закарпатська аерофотолісовпорядна експедиція, яка в І957 році була приєднана до Львівської аерофотолісовпорядної експедиції.

Виконанням лісовпорядних робіт в колгоспних лісах займалося Бюро з лісовпорядкування колгоспних лісів, яке було підпорядковане Головному управлінню лісового господарства України, а в 1954 році воно увійшло до складу Українського аерофотолісовпорядного тресту і на його базі було створено Четверту Київську аерофотолісовпорядну експедицію, яка в основному виконувала лісовпорядні роботи в колгоспних лісах.

В березні 1954 року була організована П’ята Київська лісовпорядна експедиція, яка виконувала роботи зі складання Генерального плану розвитку лісового господарства України, який був основним документом розвитку лісового господарства і лісокористування  протягом 20-30 років.

Згідно наказу ВО “Ліспроект” від 12 квітня 1962 року №31 Український аерофотолісовпорядний трест було реорганізовано в Українське лісовпорядне підприємство з підпорядкуванням йому лісовпорядних експедицій.

В 1964 році було затверджено “Інструкцію з упорядкування лісового фонду СРСР”, якою лісовпорядники користувалися понад 20 років. Лісове господарство в цей період управлялося централізовано за п’ятирічними планами і характеризувалося значним розвитком лісовпорядкування. У відповідності з наказом Мінлісгоспу СРСР від 22.03.1948 року в 60-х роках було в основному завершено впорядкування лісів першої та другої груп, а починаючи з 1955 року проводиться повторна ревізія масивів, впорядкованих після 1945 року. Для натурного дешифрування меж таксаційних виділів і лісових урочищ широко використовувалися аерофотознімки, в тому числі спектрозональні, що забезпечувало підвищення якості, здешевлення і спрощення робіт при лісовпорядкуванні. Вперше була виготовлена карта лісів СРСР. Була розроблена оригінальна і самобутня теорія і практика лісовпорядкування як в області таксації та обстеження лісів, так і в області організації ведення лісового господарства, сприяючи цим самим розвиток суміжних з лісовим господарством галузей народного господарства. Також були відроджені деякі принципи дореволюційного лісовпорядкування, ліквідовані в 40-х роках, а саме — принцип постійності лісокористування, теорія нормального лісу і поняття обороту рубки. Лісовпорядкування стало розглядатися як важлива економічна і організаційно-технічна складова розвитку лісової галузі країни. Таксаційна наука вступила на самостійний шлях свого розвитку, заклавши нову теоретичну основу і розробивши ряд прийомів та методів, що відповідали умовам ведення лісового господарства країни. Основні напрямки вдосконалення лісовпорядкування в 70-х і 80-х роках — впровадження електронно-обчислювальних машин першого та другого покоління для камеральної обробки інформації, а також розроблення підсистеми ОАСУ-лісгосп під назвою „Управління лісовими ресурсами” (УЛР). В створенні даної підсистеми найвагоміший вклад внесли українські лісовпорядники. Мета останньої полягає в автоматизації процесів направленого регулювання лісового фонду на різних рівнях управління лісовим господарством і оперативному забезпеченні державних галузевих і планових органів необхідною інформацією про ліси. Підсистема спрямована на повну автоматизацію державного обліку лісів і актуалізації даних про їх стан на будь-який момент для всіх територіальних рівнів управління, а також на прогнозування динаміки лісового фонду при перспективному і поточному плануванні розміру головного користування та основних лісогосподарських заходів. Методичні основи і технічні напрацювання підсистеми були використані при створенні і експлуатації повидільного банку даних “Лісовий фонд України”.

15 травня 1965 року була організована ґрунтово-лісотипологічна експедиція, яка  5 травня 1967 року перейменована в Комплексну лісовпорядну грунтово-лісотипологічну експедицію. Була проведена значна робота з ґрунтово-лісотипологічного картування Карпатського регіону та інших областей України.

У 1974 році були об’єднані Українська аерофотолісовпорядна експедиція з Четвертою Київською експедицією і за своєю чисельністю стала найбільшою експедицією Всесоюзного об’єднання «Ліспроект». Склад експедиції нараховував більше 220  інженерно-технічних працівників.

В цьому ж році була створена окрема Підзвітна, яку перейменували у Київську експедицію для проведення лісовпорядних  робіт в умовах Сибіру та Далекого Сходу.

У 1986 році виходить перша частина “Інструкції з проведення лісовпорядкування в єдиному державному лісовому фонді СРСР”, яка регламентувала польові лісовпорядні роботи. Друга частина цієї інструкції по проведенню камеральних лісовпорядних робіт була видана  в 1990 р.

В 1987 році Українська аерофотолісовпорядна експедиція реорганізована з госпрозрахункової експедиції у підзвітну, а в 1988 році Українська  експедиція розділена на дві: Першу Українську і Другу Українську  експедиції. В 1998 році Друга Українська експедиція була об’єднана з Київською експедицією.

Наказом Державного комітету СРСР по лісовому господарству від 12.03.1990 року №41 було започатковано виробниче впровадження неперервної інвентаризації лісів в лісогосподарських підприємствах Мінлісгоспу Української РСР.

Із здобуттям Україною незалежності, Українське лісовпорядне підприємство реорганізоване в Українське державне виробниче проектне лісовпорядне об’єднання ВО“Укрдержліспроект” та підпорядковане Міністерству лісового господарства України (наказ №133 від 31.10.1991р).

Підготував головний економіст об’єднання Васькевич М.С.